«Біжи, Брате» — це благодійний забіг памʼяті нашого друга і побратима — Андрій Мельничук. Але передусім це про культуру пам’яті — живу, людяну і таку, що продовжується в дії.
Культура пам’яті — це не лише дати та слова. Це про те, як ми бережемо людей у своїх серцях. Як говоримо про них. Як продовжуємо їхні сенси у своїх вчинках.
Для Андрія біг був особливим. Це була його тиша серед думок, спосіб зібрати себе докупи, витримати складні дні й рухатися вперед. У бігу він знаходив силу і свободу. Саме тому ми вирішили вшанувати його пам’ять так, як було б близько йому — у русі.
У день забігу нас було понад 80. Ми бігли у Києві, Тернополі, Львові, Тетієві, Харкові, Одесі — і ще в шести країнах світу. Різні дороги, різні міста, різні дистанції. Але всіх нас об’єднувала одна памʼять.
«Кожен метр цієї дистанції ми несли в серці ім’я. Кожен крок був про життя, яке він так любив — про рух, силу і свободу. У цей день я знала, що він біжить поруч із нами: ступає на землю нашими ногами, вдихає нашими легенями, відчуває нашою шкірою і наше серце сьогодні бʼється замість його» – каже організаторка забігу, співзасновниця Флеймгард Дарʼя Нєчетова.
До забігу долучилися понад 120 людей. Учасники бігли у Києві, Тернополі, Львові, Тетієві, Харкові, Одесі — і ще в шести країнах світу. Різні дороги, різні міста, різні дистанції. Але всіх об’єднувала одна памʼять.
Усі зібрані під час забігу кошти були передані на потреби підрозділу, в якому служив Андрій — Третя бригада оперативного призначення «Спартан» НГУ. Так пам’ять про нього продовжує жити у підтримці його побратимів.
Для команди Flameguard цей проєкт став чимось більшим ніж «подія». Він став проявом культури пам’яті — сильної, живої, справжньої. Кожен учасник цього забігу — це доказ того, що культура памʼяті жива. І вона сильніша за смерть. Ми продовжуємо. Заради них. І завдяки їм.